Binaural Beat Machine може відтворювати частоту від 1 Гц до 1000 Гц з будь-якою бінауральною хвилею дельта, тета, альфа, бета або гамма.
Бінауральний ритм сприймається, коли слухачеві подаються дві різні синусоїди чистого тону, по одному тону на кожне вухо. Наприклад, якщо чистий тон 530 Гц подається на праве вухо суб’єкта, а чистий тон 520 Гц – на ліве вухо суб’єкта, слухач сприйме ілюзію третього тону. Третій звук називається бінауральним биттям, і в цьому прикладі сприймана висота звуку співвідноситься з частотою 10 Гц, що є різницею між чистими тонами 530 Гц і 520 Гц, поданими на кожне вухо.
Генріх Вільгельм Дове (1803–1879) відкрив бінауральні ритми в 1839 році та опублікував свої висновки в науковому журналі Repertorium der Physik. Незважаючи на те, що після цього їх дослідження тривали, ця тема залишалася чимось на зразок наукової цікавості аж до публікації статті Джеральда Остера «Слухові удари в мозку» (Scientific American, 1973). Стаття Остера виявила та зібрала розрізнені фрагменти відповідних досліджень з часів Dove, пропонуючи свіже розуміння (і нові лабораторні висновки) для дослідження бінауральних ритмів. Остер розглядав бінауральні ритми як потужний інструмент для когнітивних і неврологічних досліджень.
Подяки: Font Awesome Free - https://fontawesome.com/license/free
Кредити: https://simple.wikipedia.org/wiki/Binaural_beats